Cвіт захлеснула хвиля шахрайства з криптовалютами, за минулий рік обсяг фроду зріс на 80%. Суми, які злочинці обманом змушують платити кожну свою жертву, порівняно невеликі. Але один аферист може охопити одразу кілька країн і десятки людей. Forbes вибрав головне з матеріалу FT.
Про те, що її обікрали шахраї, мешканка Лондона Лілі, 52, дізналася у свій день народження. Вона святкувала разом із донькою, співробітницею хедж-фонду, і поскаржилася, що не може вивести гроші з криптовалютного облікового запису.
Лілі почала торгувати криптовалютами у березні 2021-го. Їй допомагали двоє друзів, з якими вона познайомилася в Інтернеті. В якийсь момент прибуток досяг $1,4 млн. Але через невдалу угоду наприкінці року Лілі втратила більшу частину цієї суми. На одному з криптовалютних рахунків у неї залишалося близько $300 000 – приблизно стільки, скільки вона вклала на початку.
Засмучена невдачею, Лілі вирішила вийти з гри. Їй сказали, що для того, щоб продати токени, які залишилися, і отримати готівку, їй потрібно заплатити комісійні. Але коли вона спробувала переказати гроші на свій торговий майданчик, платіж повернувся назад.
Донька Лілі чула про криптовалюти достатньо, щоб бити на сполох. Із завмиранням серця Лілі дізналася, що її нові друзі та знайомство зі світом криптовалют виявилися ретельно продуманою аферою. Мить прозріння стала початком виснажливої боротьби за справедливість.
Криптовалютний бум під час пандемії
Епідемія COVID-19 підігріла інтерес до інвестицій у криптовалюту. Лілі – одна із тисяч жертв хвилі криптошахрайства, що піднялася під час локдаунів.
2021-го шахраї вкрали у людей по всьому світу $6,2 млрд, підрахувала дослідницька група Chainalysis. За пандемійний рік кількість крадіжок зросла на 80%.
Органам правопорядку не вистачає ресурсів для розслідування такої кількості афер, особливо коли йдеться про відносно невеликі суми. Криптошахраї працюють поза регульованою системою фінансів і захисту споживачів. Слідчим дуже важко відстежувати міжнародні мережі анонімних злочинців, які стоять за аферами з криптовалютою.
«Криптовалюта приваблює шахраїв через свою природу: угоди з нею незворотні, анонімні та глобальні», – розповідає представник британської Служби фінансового омбудсмена, який розглядає скарги на фінансові компанії.
«Друзів», які познайомили Лілі з криптовалютами, насправді не існувало. Обидва їхні облікові записи, швидше за все, належать одному шахраю. Той кілька місяців втирався в довіру до Лілі, яка під час локдаунів нудьгувала вдома.
З обох фейкових акаунтів Лілі надходили фотографії, які мали переконати її в тому, що її нові «друзі» казково багаті. Один позував перед суперкаром Bugatti Veyron, інший демонстрував пухнастого білого песика, одягненого в елітний кашеміровий шарф Burberry.
Обидва переконували Лілі вкладати більше грошей у свої нібито успішні криптовалютні угоди. Згодом Лілі виявила, що торговий майданчик, який рекомендували її уявні друзі, та програми, які вона завантажила, були підробкою.
Дрібних власників криптовалюти не захищають
Лілі й іншим жертвам навряд чи допоможуть: їхні втрати вважаються надто невеликими, щоб окупити армію адвокатів та юридичних консультантів. А поліцейські криптоексперти перевантажені та розслідують справи про дрібне шахрайство в останню чергу.
Криптозлочинці користуються цим: вони займаються невеликими аферами, але охоплюють безліч жертв у різних країнах. «Злочинці використовують ефект масштабу, – каже директор колекторської компанії Grant Thornton Кармел Кінг. – Вони залишаються нижчими за радари органів правопорядку в різних країнах, оскільки сума, вкрадена у кожного окремого користувача, невелика».
Часто це означає, що жертвам криптошахраїв немає куди звернутися. «Якщо ваша шкода відносно мала, варіантів небагато, – додає Кінг. – Немає сенсу витрачати £300 000 на приватних консультантів та адвокатів, щоб повернути £100 000».
Незважаючи на труднощі, юристи та поліція здобули кілька гучних перемог над криптозлочинцями. З 2019 року британські суди працюють над спрощеною процедурою повернення вкрадених токенів. Вони видають міжнародні ордери на заморожування та повернення токенів, отриманих за допомогою шахрайства, а також на розкриття особи підозрюваних. Якщо криміналістам вдається швидко відстежити маршрут викрадених грошей аж до біржового акаунту шахрая, адвокати вже наступного ранку отримують ордер на його блокування та повернення.
Успіхи правоохоронців і судів у Великій Британії дали надію Фібі, лікарю з Нью-Йорка. Її обдурили шахраї, які видавали себе за близькосхідних християнських місіонерів. Фібі відправила сотні тисяч доларів у криптовалюті, щоби підтримати їх.
«Я була однією з тих, хто говорив: зі мною такого ніколи не станеться. Але шахраї знають свою справу, – каже Фібі. – Вони вміють втертися у довіру».
Навіть втративши $800 000, Фібі дійшла висновку, що подавати приватний позов немає сенсу. Але деякі транзакції проходили через британські банки, і Фібі звернулася до них.
«Англія та Уельс – найкращі юрисдикції у світі для жертв шахрайства з криптоактивами», – каже Рейчел Малдун, адвокат вищого рангу, який працював над такими справами. Його й інших юристів закидали проханнями про допомогу. Зазвичай вони відповідають, що справи, в яких збитки не сягають £1 млн, економічно недоцільні через судові витрати.
Як і Фібі, Лілі спочатку подала заяву до поліції, але отримала невтішну відповідь: шансів на розслідування майже немає. Тоді вона теж звернулася до британських банків.
Проблеми ідентифікації
Криптовалюти будувалися на ідеї, що традиційні фінансові інститути грабують маленьку людину. За іронією, єдиний шанс для Лілі повернути частину грошей – це звернутися до банків.
У 2019 році сектор фінансових послуг Великої Британії запровадив заходи боротьби із шахрайством за схемою «авторизований push-платіж», коли клієнтів змушують відправити гроші шахраю обманом.
Десять найбільших британських банків і провайдерів платіжних сервісів погодилися виплачувати компенсації жертвам шахрайства зі своєї кишені. Є кілька винятків, наприклад коли клієнт проігнорував попередження. Банк також можуть змусити повернути гроші потерпілому, якщо він не помітив підозрілої транзакції і не втрутився.
Оскільки частину грошей, які Лілі втратила через шахраїв, було відправлено банківським переказом, два банки, які брали участь у її угоді, запропонували повернути близько 30% від загальної суми втрат. Вона подала скаргу до Служби фінансового омбудсмена та домагається більшого.
Випадки з криптовалютами часто не підпадають під дію цих заходів захисту, оскільки перша транзакція, яка йде з банківського рахунку жертви, не надходить безпосередньо шахраям. Натомість вони підказують жертвам, як купити криптовалюту на законній біржі, а потім відправити токени на свій гаманець.
Банки – це фінансові посередники, а криптовалюти створювалися саме для того, щоб усунути посередників в операціях з токенами. Тому ідентифікацію шахрайських облікових записів краще було б покласти на криптовалютні біржі. Але юристи та слідчі кажуть, що біржі з ними співпрацюють неохоче і не завжди збирають ідентифікаційні дані про своїх клієнтів.
«Іноді все просто чудово, – каже один із слідчих. – Біржа видає вам номер банківського рахунку шахрая або справжній паспорт. Але часто буває, що паспорт та інші документи є фальшивкою».
Під прицілом – лише мережі аферистів
Правило «знай свого клієнта» (KYC), обовʼязкове для банків, не поширюється на багато найбільших криптобірж, оскільки вони зареєстровані в офшорах. Тому слідчі бачать потенціал у прозорих незмінних блокчейн-реєстрах, куди записуються транзакції з криптовалютою. Вони полегшують боротьбу із шахрайством.
Відстеження переказів через банківську систему – кропіткий процес, а за допомогою блокчейн-реєстру можна простежити цифрові активи за кілька днів або навіть годин. Якщо слідчим вдасться повʼязати відразу кілька злочинів із одним шахраєм, то зʼявиться підстава для колективного позову. Отже, його сума зростає і переходить у розряд великих.
Фібі стверджує, що її токени викрала мережа аферистів, які провернули мільйони незаконних операцій. Вона вважає, що саме тому змогла переконати детективів розслідувати її справу в пріоритетному порядку. «Минув уже рік. Це важко, але я дійсно досягла прогресу», – каже вона.
Лілі пощастило менше: її боротьба за відшкодування затяглася, й особливих перспектив на швидке розслідування немає. Слідчі вважають, що в її справі задіяна не шахрайська мережа, а один злочинець. Тому не виявляють до розслідування великого інтересу.
Кілька місяців Лілі не могла говорити про це, не розплакавшись. «Я почуваюсь жахливо. Просто жахливо. Я не можу повірити, що мене обдурили у моєму віці, – каже вона. – Я вимагаю справедливості».
