На нашому сайті про інвестиції ми прагнемо розповідати реальні історії успіху, які можуть надихнути та допомогти читачам зробити правильний вибір. Сьогодні ми поспілкувалися із підприємцем з Одеси, який інвестував у франшизу "Галя Балувана" — популярну українську мережу закладів із замороженими напівфабрикатами. Він поділився своїм досвідом: від перших кроків до управління шістьма магазинами, розповів про виклики, прибутковість і дав поради тим, хто тільки думає про інвестиції в цю сферу.
Інтерв’юер: Доброго дня! Дякую, що погодилися поспілкуватися. Розкажіть, будь ласка, чи був у вас досвід інвестування або ведення бізнесу до того, як ви звернули увагу на "Галю Балувану"?
Підприємець: Доброго дня! Так, я виріс у бізнесовій сім’ї, але згодом зрозумів, що моя роль там була не надто ефективною — ці обов’язки міг виконувати будь-який найманий працівник. Тому я вирішив будувати кар’єру в продажах. Починав як торговий представник, а до 35 років уже обіймав посади директора з продажу та комерційного директора в різних компаніях. Паралельно майже завжди мав якийсь власний бізнес, але операційною діяльністю займався лише у вільний час. "Галя Балувана" стала першим проєктом, де я повністю взяв управління на себе.
Ми з родиною довго шукали перспективний напрямок. У 2021 році було багато франшиз у схожій ніші, я об’їздив Україну — від Сходу до Заходу, від Києва до Харкова — спілкувався з власниками, вивчав формати. Зрештою зупинився на "Галі Балуваній" через високу впізнаваність бренду. Люди навіть приїжджали в Одесу і шукали ці магазини, бо знали бренд із Києва як смачний і зручний варіант.
Інтерв’юер: Тобто ви одразу повірили в успіх цієї ідеї?
Підприємець: Так, сумнівів не було. Я бачив, як бренд працює, і розумів, що це перспективно. Ми відкрили два магазини майже одночасно. Відкриття першого – було складнішим, але франчайзер нам допомагав: надавав контакти постачальників обладнання, радив, як організувати простір — де розмістити столи, м’ясо, розкладку. Але без досвіду все одно доводилося вчитися на ходу. На підготовку першого магазину пішов місяць, а ще за півтора місяця ми відкрили другий.
Я одразу планував масштабуватися — розумів, що одного магазину замало. Перший був на 150 квадратів із виробництвом, другий — на 80, без виробництва. Вони розташовані за 3-4 кілометри один від одного. Усе це вдалося реалізувати за два з половиною місяці для великого і ще півтора — для меншого. В Одесі тоді франшизу купили чотири партнери, тож я поспішав зайняти кращі локації.
Інтерв’юер: Скільки часу минуло від ідеї до першого прибутку?
Підприємець: Від моменту, коли я вирішив зайнятися бізнесом, до відкриття минуло близько семи місяців. Півроку я вивчав ринок, їздив по Україні, а потім ще три місяці пішло на підписання договору, ремонт і закупівлю обладнання. Прибуток з’явився вже з першого місяця роботи — кожен магазин як окремий юніт одразу став рентабельним.
Інтерв’юер: Зараз у вас уже шість магазинів. Розкажіть, як усе масштабувалося?
Підприємець: Перші два магазини відкрилися восени 2021-го. Третій — у грудні того ж року, четвертий підписали в лютому 2022-го, але відкрили вже в травні через початок повномасштабного вторгнення. Потім ще два додавалися приблизно раз на півроку-рік.
Інтерв’юер: Чи були несподіванки, які заважали відкривати нові точки?
Підприємець: Крім війни, нічого критичного не пригадую. Бувало, що планував відкритися, але не узгоджував локацію з центральним офісом, а потім з’ясовувалося, що за 300 метрів уже є інший магазин "Галі", і місце закрите. Але це відбувалося ще до запуску.
Інтерв’юер: Як саме війна вплинула на ваш бізнес?
Підприємець: На початку війни всім було складно — незалежно від кількості точок. Продажі впали, багато продукції ми роздавали волонтерам і теробороні. Люди думали не про пельмені, а про виживання. Але це не питання франшизи чи масштабу — це загальна ситуація. Спільнота партнерів тоді дуже допомагала: ділилися залишками, обладнанням.
Інтерв’юер: Ви згадали, що франшиза підтримувала вас на старті. Як змінилася ця підтримка з часом?
Підприємець: Вона залишилася на тому ж рівні. На початку допомога була критично важливою — я не знав деталей, не мав досвіду у відкритті виробництва. Вони підказували, як усе організувати. Зараз, коли досвід є, я можу самостійно вирішувати, де поставити стіл чи умивальник. Їхня підтримка стала менш потрібною, але вона доступна.
Інтерв’юер: Які виклики є зараз із шістьма магазинами?
Підприємець: Проблеми типові: кадри — у нас працює до 40 людей, 12 продавців і 30 кухарів; ціни на сировину, які зростають; блекаути. Останнє — найсерйозніше, бо вся продукція заморожена. Без світла ми не можемо ні виробляти, ні зберігати. Якщо не встигнути увімкнути генератор, можна втратити товару на 500-700 тисяч гривень.
Інтерв’юер: Як ви справляєтеся з логістикою і контролем якості в таких умовах?
Підприємець: У нас є чіткі регламенти для кожного працівника — що перевіряти, як готувати, як зберігати. Наприклад, продавці знають, що робити перед відкриттям каси, а кухарі — як контролювати температуру в морозильниках і сировину. Усе м’ясо, що привозять сьогодні, ми переробляємо в той же день — нічого не залишаємо на завтра. Це дозволяє тримати якість понад три роки. Систему контролю ми розробили самі, хоча могли б звернутися до франчайзера за порадами.
Інтерв’юер: Як вважаєте, чи вистачить підтримки франшизи новачку в умовах війни та блекаутів?
Підприємець: Так, франшиза допоможе. Плюс у нас є спільнота партнерів — Telegram-канали, групи у Viber, де можна запитати пораду в будь-кого з досвідом. Хтось підкаже, де знайти сировину, хтось — як вирішити проблему. Ця неформальна підтримка дуже цінна.
Інтерв’юер: Що вас найбільше турбує в своєму бізнесі зараз?
Підприємець: Якихось невирішуваних питань немає. Усе залежить від бажання розвиватися, вкладати час і ресурси. Якщо підприємець готовий працювати, він знайде відповіді.
Інтерв’юер: Чи можете сказати щось про прибутковість, на прикладі одного магазину?
Підприємець: Прибутковість зростає з кожним новим магазином. У мене два виробництва і шість точок, із них чотири — без виробництва. На старті з одним магазином рентабельність може бути 5-7%, але з кожним наступним зростають обсяги й чистий прибуток. Якщо ти сам виробник, логіст і продавець, націнка досягає 45-50%, а не 15-25%, як у тих, хто купує готову продукцію. Виробництво — це великий плюс цієї франшизи.
Інтерв’юер: Чи є щось, що б ви зробили інакше, якби починали з нуля зараз?
Підприємець: Нічого. Я все робив сам — від закупівель до співбесід із персоналом. Моя порада новачкам: не починайте з позиції "великого боса". Треба бути готовим зануритися в процес — контролювати виробництво, перевіряти якість, щодня бути на місці. Були випадки, коли люди вкладали гроші, думали, що бренд сам усе зробить, і закривалися за півроку. Без особистої участі не вийде.
Інтерв’юер: Харчовий бізнес вважають ризикованим через якість і перевірки. Що скажете?
Підприємець: Так, ризики є — якщо щось піде не так, споживач може постраждати. Але все залежить від контролю. Якщо ви відповідальні й тримаєте руку на пульсі, проблем не буде.
Інтерв’юер: Які поради ви б могли дати тим, хто думає інвестувати в "Галю Балувану"?
Підприємець: Найголовніше — знайти правильну локацію. Вивчіть трафік, цільову аудиторію. Можна зробити все ідеально, але якщо місце не підходить, продажів не буде. Також будьте відповідальними, вірте в себе і вмійте працювати з цифрами — прогнозуйте, аналізуйте, коригуйте.
Інтерв’юер: Чи порадите цю франшизу знайомим? Чому?
Підприємець: Так, якщо є хороша локація. "Галя Балувана" дуже розвинута — навіть у маленьких містах уже є партнери, тож знайти вільне місце складно. Але якщо воно є, і ви готові працювати, це вигідна інвестиція. Конкуренція є — кожен місцевий магазин ліпить напівфабрикати, — але бренд і підтримка дають перевагу.
Ця історія — приклад того, як ретельна підготовка, відповідальність і віра в себе можуть перетворити франшизу на успішний бізнес. "Галя Балувана" демонструє, що українські проєкти можуть бути прибутковими навіть у складні часи. Якщо ви думаєте про інвестиції, беріть до уваги досвід нашого героя — можливо, це ваш шанс!